Я так чекала на цю теплу загадкову зиму,
Закутану у в'югу та таку, одну й єдину...
Я так леліла, що колись тебе зустріну
Кохання щире, чисте, взаємне та нетлінне.
Воно розбилося об камені щоденного життя,
Воно розвіялось у прах, у попел на майбуття...
Лиш залишились спогади пекучі, наче перці,
І вся душа із "опіками" і полегшенням на серці.
Ти говорив красиво, вірила у казку,
Я довіряла всім твоїм словам-відмазкам.
А зараз стоп! Змінилося усе, змінилося навкруг,
Ще вчора був ти чоловік, а від сьогодні -- друг.
Чому життя кидає нас невпинно так на барикади?
Чому у нас немає на любов "верховенства влади"?
Чому Амур пронизує серця, а потім розбиває
Так життя. І він мовчить. Він в невідомості гуляє.
А може накраще сталося це раніше й так,
І кожен обере свій довгожданий шлях.
Збудує кожен дім -- свою фортецю в благодать,
Хай інші зрозуміють, хай потайки мовчать.
Я знаю, що життя -- дарує більше чим забирає,
Може для цього людина так живе і проживає?..
Може на світі є ще чисті душею, просякнуті повагою,
Окрилені долею, огорнуті честю та звитягою?
Може не перевелися хлопці козацького роду,
Що знають ціну любові, щастя, насолоди;
Де чесність та турбота за сім"ю -- як нагорода
Попри всі дні буревіїв, слякоті, шторму і негоди.
Amore mio, -- ти десь блукаєш у ефірі часу,
Рахуєш кроки, щоб зустріти долю вчасно.
І я іду попри всі перешкоди, йду я до тебе,
Щоби сказать у вічі: "Мені тебе так треба!"
І споглядають зорі із небес, з небес на нас,
Для нас сьогодні розпочався новий час.
Знайдемо, що шукали збиваючи щодня пороги
Щастя, любов, вірність, де в кожного свої дороги.́́́́́́́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2011
автор: Мирослава Савелій