Коли шпигун виходить на пенсію
(якщо не провалить місію і доживає до неї),
він не вирощує там капусту чи орхідеї,
в його голові зовсім інші ідеї.
Він починає озиратись довкола,
слуха сусідів на предмети зради Вітчизні,
складає досьє на них, характеристики різні,
ставить штампи уже недійсні.
І все це відправляє в свою структуру,
де для документів готове місце в архівах -
такі врожаї на шпигунських нивах,
стабільні при всіх політичних впливах.
Їх абсолютно не буде читати жоден
лейтенант, капітан, майор... генерал - тим паче.
Доки шпигун працює - серце його не плаче,
а це вже багато значить.
22.11.11 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297453
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Повзик Рома