З останніх сил вже дихає зима –
Розлючено кидає сніг із неба.
Цілує сльози мої пустота….
За кілька вічностей дістануся до тебе.
Я перейду у світ твій крізь жалі,
Під зоряним дощем без парасолі.
Я добровільно зрадила собі,
Щоб якось поєднати наші долі.
В присутності моїй ти бачиш сенс?
Без дотиків, без поглядів, розмови….
Ти знов на почуттях поставив хрест….
А я за «+» (плюс) його сприймаю знову.
Цей вітер вже розвіяв трохи болю…
І байдуже, що сніг. Це не зима.
Я тихо-тихо зачиняю за собою
Двері у світ, в якому НАС нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297017
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Svetok