Ранок збудить думок жвавий рій,
Ранок звабить їх співом пташиним.
Відпущу їх – нехай собі линуть в долину,
У долину розбавлених мрій.
А по тому піду собі зовсім порожній
В хащу різних зелених дерев,
Скажу: здрастуй! – чарівній істоті я кожній –
Чи то заєць косий, чи то всміхнений лев.
Розкуйовджені бджоли шукають притулку
На пелюстках волошок смішних.
І на стежці праворуч, неначе в провулку,
Залишив хтось сліди босих ніг.
За волосся чіпляються хмари вітальні,
Тремтить тілом крикливий струмок,
Завжди ставить усім запитання незнане,
Як дарує пестливий ковток.
Зачерпну жменю сміху собі на утіху,
Бризну звірям, що спали в тіні –
Вони встануть, пухнасті, потягнуться й тихо
Крізь гілки усміхнуться мені.
06-07.09.2000
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296888
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Розбишака