Автостопом до зими дорогами розбитими,
квиток в один кінець і жодної зупинки.
Проїхав свою осінь і випив її літрами,
притуплюючи пам’ять, спер усе на ліньки…
І між безвихіддю шукати виправдань не треба,
маю те що маю, що моє - то золото…
Я не злякався й не зламав своє життєве кредо,
хоч воно і двічі навпіл десь розколоте.
Відправляюсь до зими незнаними маршрутами,
з собою прихопив усе за осінь зібране…
Нехай мої бажання рахуються забутими,
а моє життя лінійкою поміряне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296775
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2011
автор: Юра...