Сьогодні аж зранку надворі туман -
Надвечір зробився густіше.
Із холоду в хату піти б на диван -
Від думки про тебе тепліше.
Сей запах туману, як свіже вапно,
Вогні розчиняються в ньому.
Я дихаю радо отим кисельом -
Ше рано вертатись додому.
Я дихати буду - хай ввійде у кров,
Він всмокчеться, зробиться мною.
Мені не набридне, вдихатиму знов -
Я сили свої ним потрою.
Терпіти нема чого, холод - ніщо,
Присутність твоя мене гріє.
Не виживе довго людина, якщо
Туманом цим дихать не вміє.
Нехай є пороки, нехай від природи
Щось мало, крім розуму дали.
Нехай хворобливий - в руках в мене зброя
Набільше страшніша за рани.
У цьому сплошному вапні-молоці
Далеко малесенький вогник.
Туди я піду, а чи ні... Лиш захтів -
Для мене відкриті дороги.
Хай тяжко далеко в туман заглядать
Я бачу, що є під ногами.
Для чого чужі? Я аж до межі
Посуну своїми шляхами.
Я знаю: є пропасть, немає моста;
Я можу кричати - ти чуєш.
Хай важко поняти - мета є проста.
Можливо, колись ти відчуєш.
Мені не важливо, що думають люди.
До чого іду сам не знаю.
Нехай навіть тяжко мені буде дуже -
Виходить, знайшов, шо шукаю.
Не здержить мене сей туман - він поможе,
Й допоки не рухну від втоми,
Він буде нести мене, вилічить, може...
Ні, рано вертати додому.
Наука не скрасить в людини душі -
Я вчусь, бо так треба...
І не від знання написав я вірші,
А тупо пишу їх для тебе.
Хоча, хай там що - знання необхідне:
Дає більше влади. Я з честю
Старатимусь виконать діло потрібне.
І не відступлюсь перед смертю.
Життя - як туман, його мов нема
Дарунку цього не цінуєш.
Свідомо, повіривши в власний обман,
Чудову можливість руйнуєш.
Постійна мораль набридає, я знаю.
Можливо, занадто малий і дурний.
Мені так здавалось (тебе я кохаю)
Щоб знала: (навіки я твій).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296568
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Jonny Evilko