На гілочці вишні синичка
Щебече про щось, про своє.
Холодна осіння мигичка
Мереживо суму снує.
І осінь, не вірячи зовсім
В коротке, миттєве життя,
Ховає сивіючі коси
І йде назавжди в небуття.
Отак і в житті теж буває:
Оглянешся - все вже пройшло...
І сонце за гору сідає,
Морозом змінилось тепло.
Зима вже заглядує в вікна:
Між мгичкою сніг проліта.
А в мареві вранішнім зникла
Осіння пора золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296491
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Радченко