Не дай Господь вам голоду пізнати,
Достатньо нам на долю цього лиха.
Ми бачили як колихала мати
Дитину мертву і співала тихо.
Так тихо-тихо, щоб не розбудити.
Нехай поспить, у сні не хочеш їсти...
Там ще живі усі, щасливі, ситі,
Туди не прийдуть люті активісти.
Не заберуть останню картоплину,
Щоб розтоптати чоботом при дітях,
Вже важко упізнати в них людину,
Людей подібних не було у світі...
Не дай вам Бог голодувати, люди,
Хай омине цей жах усіх під небом.
Та знайте, хто події ці забуде,
Тому ще рецидиву мабуть треба.
26.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296263
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Патара