Сплету тобі віночок
із колючих квіточок.
Смак полину-гіркоти
Вже скуштуєш нарешті й ти!
Це не помста, це лиш жарт...
Я терпіла – ти був кат,
Відмовляюсь без вагання
Від терпіння катування!
Вже йде осінь без тепла,
Й доброта моя втекла,
Бо набридло – зігрівати,
А взамін лиш холод знати...
Любиш ти себе одного,
Тож мені не жаль такого
Відпускати в світ без меж...
Ти ж без совісті живеш!
Що від тебе я зазнала,
( лиш за те, що покохала ):
зраду, злість і нарікання –
так віддячив за кохання.
Я ж дурна – усе терпіла,
Поважала, розуміла
І прощала раз у раз...
Досить вже – минув той час!
Ту сторінку перегортаю,
Й дозволу я не питаю,
І клянися не клянись –
Час від тебе відректись!
Сплету тобі віночок
Із колючих квіточок,
Ти їх сіяв, я збирала –
Все ж тобі подарувала...
Смак полину-гіркоти
Ось відчув тепер і ти!
Ту, що втратив зрозумієш,
Лиш коли сам посивієш...
Це не помста, це – лиш жарт,
Вибач, що ввійшла в азарт.
Я прощаюсь без жалю –
Arividerchsi – говорю! 09.09.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295990
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: Яна Бім