Усе мине, як сон мине.
Твій погляд в натовпі майне.
Та не розвіє вже тривог
твого дзвінка безсилий бог.
У смак п’янкий заморських вин
не перемінить більше він
хвилин безцільного струмка -
нема ні бога, ні дзвінка.
І сон мине, як все мине -
і не згадаєш ти мене.
А тільки сніг - один на двох.
Іще один колишній бог…
І це мине - вчорашній сніг
впаде дощем до наших ніг.
І невидимкою в дощі -
сльоза, мов скалка із душі.
2010
́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295841
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: Ярослав Петришин