Я знову збиратиму роси в долоні,
В обіймах такого безмежного неба.
Назавжди лишуся в твоєму полоні,
Тим першим чарівним коханням для тебе.
Сон теплим цілунком світанок розвіє,
Немов діаманти світитимуть очі.
Зрадіють вони, бо на небі зоріє,
Далека зоря, що лишилася з ночі.
Це диво,це казка, у ній лиш буває,
Що зірка на небі світанок зустріла.
Та мабуть й вона когось міцно кохає,
Тому зірка спати іти не хотіла.
Тебе я чекатиму також, як зірка,
І буду дивитись далеко у небо.
У брід перейду де є річечка мілка,
Щоб зразу попасти в обійми до тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)