Дрібна вуличка розгортаючись випадковими подорожніми
сховала ряд перших зустрічей закоханих (намертво закопаних),
які часто люблять переходити на червоне світло
по широких магістралях
зводячи всі рахунки касирів нанівець.
Маленький хлопчик, що стоїть, навпроти,
створює вигляд того, що може дивитись у дзеркало,
насправді, – їсть морозиво.
Ні, насправді, – дзеркало пожирає його
вдивляючись у поляризацію морозива.
„Вітру, усім вітру!” – вигукує місцевий алкоголік.
танцюючи у такт таксі із-під сонячних хмар.
На магістралях й коліях,
що вертикально піднімаючись угору
закручують місцеві бари у сувій жіночих дорогих сигар.
Одна за другою. Вона нервово палить.
Викурює останній глузд здорових органів, –
та це нічого,
чекає миті, а та – не хоче чекати її,
бо мусить танцювати із п’яними дітьми у парках,
з повіями у дорогих кафе.
Вона продовжує чекати
На сей раз – мить складається з пожовклих скронь вакууму
Акваріум з його залізних рук.
Та – хто не навчилася кохати та пестити
його солону від утіхи шкіру рук.
Він не запізнюється,
Він – не прийде.
Усе це тільки морфієве тіло,
що проектується мільйонами блідих облич
Остання сигарета. Запальничка падає із рук
На перехресті двох дихань
повітря залишає легеневу сітку
витікаючи багатоповерхівками–
цілунок неба на її вуста.
Густим туманом накриває місто
– Хм... Тепер й не попалиш, – у розпачі шепоче
нахиляючись додолу за втраченим буттям
І де ця клята запальничка зникла?
Інферно затягнуло? ахахахха....
Потрапило у біо-поле зору це відображення:
скелет, який нахиляючись за зниклою річчю
вдивляється у дзеркало-калюжу, калюжу-дзеркало
та бачить як
порожніми очима вдивляється у морок
жінка сліпа,
мабуть,
незграбно падаючи поруч тихо промовляє:
„Старість – поводир до Бога."
Вона таки діждалась
Очікувана мить настала
Знайшовши запальничку з легкістю зітхнула
вже не відчувши легких порухів дощу на плечах
не завантажуючи тіло залишила осінній плащ й втекла.
Вона бігла, спотикаючись об закривавлені смертю
тіла маленьких
новорічних казкарів асфальту.
Бігла за своє втіхою,
за своєю зрадою.
Вона не дочекалась його,
в новинах передали про смерть високого худого юнака,
котрий, ймовірно, кудись поспішаючи, потрапив під колеса
темного жигуля чи то трамвая.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295084
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2011
автор: ImmortalPsycho