Холод стримував біг крові, поки ти дозволяла мені
насолоджуватись дзеркальною глибиною своїх очей
Недоторкано-таємничий погляд не давав і шансу заснути у виріях
надпрозорого дихання, що непомітно підштовхували
холодні від очікування долоні до шовкових долин
всі дороги сходилися на вигинах кришталевих рік,
які не припиняли кричати про допомогу,
бо знали, що лише ти вміла наповнювати їх спокоєм
Ця спокуслива манера мовчати надавала небесам ідеї
що кожною краплиною стікали по твоєму горизонту
я просто стояв на зупинці
ти ж розчинялась
(у небі)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2011
автор: Warik666