Не вистачає чогось недостатнього...
Мало-мало… От тільки чого?
Чи особистого із «принадного»?
А може, нестача всього?
Де мої усмішки, погляди щирі?
Де всі слова, що душу печуть?
Де слова, що її ж і зігріють?
Навіть ніжності вухам не чуть.
Звідки кликати час? Де воля?
Де ж ті сили і запал душі?
І коли я побачу тополю?
Скоро? Ой, ти мене сміши!
Де ті люди, що я їх знала?
Де мій власний омріяний дім?
Де той біль, що когось кохала?
Життя наче змовкло всім…
Не вистачає чогось недостатнього…
Може снігу, а може дощу?
Може просто найбільшого кратного
Множників, що у неба прошу.
Не вистачає чогось недостатнього…
16.11.2011 р. Мезенцева Є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293497
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Жемчужинка