Ліхтар на алеї похиливши голову
Змучено поглядає згори на пішоходів
Чи присяде хтось із них на лавицю
Повідає старому що з ними сталося
Скільки всього за роки світіння бачив
Признавались при ньому в щирості коханим
Друзі ділились алкогольним наболілим
Батьків обнімали люблячи діти
Та одного осіннього вечора
Прийшов посидіти під ним дідусь
Здавна відомий ліхтаревий друг
Він до пенсії електриком був
Говіркий кумедний вусань
Завжди збирав біля себе зівак
Хоча нині з ним щось не те
Мовчки сидить лиш сльози з очей
Завбачливо знаючи щось не добре
Раптово перестали каркати ворони
Прозвучав всього один зойк
І тіло завмерло відчувши мороз
Ліхтар зрозумів усе вже під ранок
В кишені у дідуся знайшли аркуш
На ньому напис тремтячим почерком
Шахраї відібрали квартиру я бездомний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293290
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Migelito