Ти вже рідше дивні пишеш вірші
Рифмуєш чужі затерті слова
Вдихаєш спогади ще торішні
Від яких жах як болить голова
Від них все так ниє всередині
Плює холодом зовнішня осінь
І не гріють смутки теперішні
Світлофор виблискує " Гей, досить!"
Ти ще іноді тримаєш мої долоні
Дмухаєш, складаєш трубочкою губи
Торкаєшся доволі ніжно до скроні
Від мого дихання колихаються груди
Ми не часто ходимо разом в нікуди
Вночі, вже сонним принишклим містом
Та на нас досі косо дивляться люди
Жуючи пиріжки з сиром чи тістом
Подобається твоя посмішка
Чи очі? Не пам"ятаю точно...
9-типоверхівка. Сота сходинка.
Знайомі двері. Тихо. Самотньо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293159
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: never_L8