Я залишаюся в зимі -
як жаль, що рік не високосний! -
іще б у дня одного космос
я завтра увірватись міг!
А так - занурюся у сон,
в якому марення юрмились -
ти не змінила гнів на милість!,
то й у весні який резон?
Я віддаю себе зимі -
на все лишилася година,
уже хвилюється гардина
далеким гомоном громів.
Та вже для мене у блакить
весна не вирядить світанок,
а, значить, серце не відтане
і вже мене не заболить.
Моя заступниця зима
мене в свої сховає крипти
і на очах моїх відкритих
допише наш сумний роман.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293140
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: Ярослав Петришин