Ну ось, останній з друзів, подзвонив,
Назвав, між іншим, добрим олігархом.
Питав роботи, щастя, дивини́,
Копавсь у фото-інститутських ла́хах...
...Раніш, я кликав друзів...йшли, не йшли.
Зривали куш – зникали, без подяки.
Тепер, мій хист – ховавсь в лімфовузли
Від до́торків до шкіри, маніякних...
Їм, совісливим – важче, ніж простим,
До рівного – ягнятком плазувати,
Збудовувать у со́бі форпости -
Розмовні обережні «словоска́ти».
«Жилося - в дуже різних нам світах!», -
Пояснював, просив : поговорити,
Поси́діти, - «Бо тисне ж спрагота́, -
Бо всюди ж – і нероби і бандити...»
Я радісно зустрів його, а він
...Втирав себе на «Лондонську» посаду,
Що...пальцем вже друкує Голові
Сусідньої Сільради зміст наради!..
Я гриз горішки, я ніяковів,
Кусав думки за виниклу буденність.
...А за дверима - сніговий навій
Весну питався за надію й чесність.
13.11.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293009
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: Юхниця Євген