Як швидко молодість пройшла…
Життя іде в тенета ночі, –
Не повернути ті літа,
Не обманути свої очі.
Але ж, не вірячи собі,
Прискорюю повільні кроки,
Та зупиняюся: мене
Знов стримують роки жорстокі.
І, споглядаючи на мить
Своє і літніх всіх обличчя,
Я бачу, як і в них бринить
Невигадане протиріччя
Між тим і нинішнім буттям,
Що ясно так вбачають очі.
Я згадую слова пророчі:
Не переймайся забуттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292861
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Г. Король