Мої думки породжують бажання,
Таємний потяг навіть уві сні.
Скажи мені, що таке кохання,
І прошепчи флюїди потайні.
Зима не ждала й прийти зуміла
І холодно вже всьому тілу.
Прийди, зігрій мене, прошу.
Перед тобою біла я тремчу.
Як хочеться сказати, що люблю
І втопитись в насолоді нектару
Того, що погубив Адама й Єву,
Під звук дзвеніння кришталю.
Коли вже час прийде,
Коли світанку бризки до остану
Потонуть у вічності, й мине
Рожевий ранок. Ніч лине.
Ти спиш обгорнувшись небом,
Шкіру твою пестить тепло...
Переливи місяця ясного
Пишуть картину батіком.
Мій розум, де ти, коли треба!?
Чому не спиниш дурості юні?!
О, небо, сіре хмурне небо,
Дай сили втопитися в собі!
Чому, коли ми юні і дурні,
Стільки помилок зробити слід
Й лишити кращі роки у смітті
Під обпаленим блискавкою древом?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292652
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Роксолана Сова