Еміграція що це? Сллво чи спосіб життя?
Коли ти емішруєш то залишаютя самими,
друзі, жінка, діти, сім'я у погоні за багатством
Ти все це проміняв заради банкноти із портретом Франкліна.
І ти в чужій країні де кругом чужі слова,
і кругом голова, деж батьківщина де земля твоя?
Куди тепер податись ти за кордоном!
Це не твій край, це твоя чужина,
У цьому місці ні доруга ні ворога у тебе тут нема,
І ти працюєш там неначе нелюдина,
а роботизований механізм,
І у ночі у знятій малесенькій кімнаті,
Ти намагаєшся знайти хоча краплину оптимізму.
Але нажаль неможеш доброго нічого ти знайти,
і кожну ніч з таким настроєм спати лягаєш ти.
І ось останній день і ти немов у небі,
ти їдеш в дім куди тобі так треба,
Ти зібрав речі, паспорт та квиток,
і ось останній крок іти у літаку ти відчуваєш потяг від якого крила твої виростуть.
Ти зійшов із трапу і полетів до дому,
де тебе довго ждуть, ти відкриєш двері і діти підбіжуть скаже донька з сином,
"я тебе люблю" обіймуть дуже сильно і сльзи побіжуть,
ти спитаєш сина "де наша мама" а син схиливши голову "вона померла тату" й тихесенько заплакав.
І лиш тоді ти зрозумів що заробивши гроші своє кохання втратив,
Якщоб він був у дома нічого би несталось,
одного вечора вона сама від друзів поверталась,
і тут їй на шляху компанія попалась
почали приставати і одному з них
вона ляпас у відповідь дала
і тут у хлопців кров ненажарт розігралась.
На ранок її знайли з проламаною головою.
Ну зож тут зробити ми заковані судьбою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292483
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: diesel2012