Ти думаєш, я настраждалась?
Що буду нещаслива?
Що будучи поруч з тобою я щастя загубила?
Це все не так! Твоя любов
дала мені надію,
той промінь сонця крізь туман,
який затьмарив мрію.
І ця надія променить
мою життєву стежку,
туман росою став умить,
роса лоскоче ніжки...
І сонце радістю сповняє!
Роса - то мої сльози.
А сонце - ти, моя любов,
хоча бувають й грози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292338
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2011
автор: Марія Семенюк