Ти просиш у мене пробачення, а я не можу відмовити...
Не можеш своїм почуттям дати ради...
І що ж мені тобі промовити?
Я намагаюсь бути щирою, бажаючи тобі лиш щастя.
З тобою намагаюсь залишатись милою,
Але це маска доброзичливості, тільки маска.
Ні! Не подумай. Я для тебе все, усе, що хочеш,
Як то кажуть, зірку з неба.
Але не стукай краще в мої двері!
Ні! Не стукай! Мені такого, як ти є, собі не треба!
Друг. Друг, котрого я кохаю,
Ковтаючи нестримний ком у горлі.
Я не чекаю, ні від кого не чекаю...
Мої рядки, як і твої акорди, завжди горді...
Твій щирий поклик убиває, але не на показ.
Я звикла. Я себе в руках тримаю.
І моя стриманість і усмішка - цього беззаперечний доказ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291506
Рубрика:
дата надходження 07.11.2011
автор: Інга Хухра