То не біда, що ниті срібні
В літах залишили сліди -
Ми один одному потрібні
Сьогодні, завтра і завжди.
І не всиха в очах і серці
Те життєдайне джерело,
За котре ми в неспиннім герці
Б'ємось, аби воно жило,
Іскрилось, тішило літами
В любові, злагоді, теплі
І ми не повзали - літали
На цій осонценій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2011
автор: Вячеслав Романовський