Ніколи не писав… (Сповідь собі)

Ніколи  не  писав  я  мудрих  слів,
Ніяк  не  вмів  признатися  в  коханні,
За  течією  долі  вічно  плив,
Життя  дубасило,  немов  востаннє.

Крутило  руки  від  живих  оков,
Без  сенсу  доброта  чомусь  здавалась
Зістарітися  можна  знову  й  знов  -
Часи  похмурі  на  землі  настали.

І  думаєш,  куди  це  ти  поплив?
Політика  вже  плаче  над  тобою  суттю,
А  кров  бушує  -  ще  її  не  лив,
Проте  готовий  сипати  отруту.

06.11.2011  року      Львів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291192
Рубрика:
дата надходження 06.11.2011
автор: hronik