сп’яніла…

Згадалося,  як  років  з  два  тому
П’яніла  від  натхненного  бажання
Мені  здавалось,  що  в  тобі  тону
Й  зриваюся  із  скелі  в  вир  без  знань  я

Що  позакласний  вичитаний  вірш
Мені  не  втямити  ні  під  яким  напором
Бо  від  туману  стало  лише  гірш
А  ти  надув  мені  його  на  скроні

Чи  бачив  ученицю  ти  сп’янілу
Від  тих  предметів,  що  читаєш  ти?
В  мої  очах  туга  була  несміла
За  тим,  що  не  зумів  розповісти

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291149
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Троянда Пустелі