Психічний розлад на переламі Нічного шляху
Знімаєш шапку й щомога сунеш в далекий ящик
В твою труну тобою ж вбиті іржаві цвяхи
І покаяння не переборе цікаве: нащо?
________________
Природний потяг – замкнути душу й сховатись в кожух
Промити вени і повикручувать хвилясті мізки
Забути те, що потрібно і що ти зможеш
І в актреванші всупереч себе пробігти різко
Примарний безлад і жвавий сумнів в ночі оковах
Прикрасив цвинтар блідно-червоним струмком покути…
Уже не варто каміння зносить в німих альковах
Це не поможе гріхи вчорашні навік забути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291032
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2011
автор: Троянда Пустелі