В одній крамниці, що на проспекті Червоної калини, жили іграшки. Багато їх там було.
Власник магазину дуже любив дітей, тож і відкрив свою власну іграшкову крамницю, щоб дарувати радість дорослим і дітям. Адже батьки щасливі, коли личка їх донечок і синочків сяють від радості.
Як тільки “Казковий світ ” закривався і в магазині нікого не було, іграшки жили своїм життям. Навіть сторож крамниці не знав, що у зачиненому магазині вирує життя. Зморений чергуванням, він на хвильку задрімав.
Красиві ляльки у розкішному вбранні повиходили із своїх коробок, почали розповідати про наболіле, причаровувати солдатиків у зелених мундирах. Солдатики ж у свою чергу зчепились у дуелі, щоб показати тій чи іншій красуні, наскільки вони вправні в бою. Маленькі машинки влаштували раллі, тим самим привернувши увагу всіх інших. А там, на одній з полиць, кольорова дзиґа повторювала свій танок.
Раптом якась тінь метнулась над сірими мишками. Це коту Васьці не подобається, що в його “Казковому світі ” розгулюють гризуни. Чи справжні, чи іграшкові, але їм не місце у магазині, де працював рижий пухнастик. Миші кинулись тікати, а Василій їм навздогін, звертаючи усе на своєму шляху. Вмить іграшки забули про свої розваги і почали визволяти друзів: ляльки-красуні своїми маленькими пластмасовими ручками колотили кота; солдатики штурхали своїми шабельками, стріляли із своїх водяних пістолетиків; машинки збивали Ваську з лап, а Шарік почав кусати кота своїми “гострими ” іклами… Бідний сторож не витримав такої атаки, надто багато їх було захисників, і відступив. Та в його пухнастій голівці назрівав план перемоги над мишами.
Щось подібне траплялось кожної ночі. Невгамовний пухнастик все не міг заспокоїтись і горів великим бажанням здолати гризунів раз і назавжди.
Від шуму проснувся сторож. В крамниці все було перевернене, але ніби нічого не зникло. Оскільки це було не вперше (чоловік якось побачив кота в дії), сторож взявся наводити лад в магазині. Наближався світанок. Уже скоро мала відчинятись крамниця, тож чоловік не гаяв часу. До першого відвідувача в “Казковому світі ” уже все було на своїх місцях.
Цього дня в крамницю зайшов один хлопчик. Він довго крутився перед полицями, розглядаючи іграшки. Цей маленький покупець не знав, що краще йому взяти, адже всі вони такі гарні, одна краща іншої. Хлопчик звернувся за порадою до власника “Казкового світу ”, який сам же продавав іграшки маленьким бешкетникам і їхнім батькам. Чоловік з радістю допоміг своєму покупцю:
– …Машинки будуть розважати тебе своїми перегонами, а коли буде потрібно, відвезуть тебе туди, куди ти захочеш. Солдатики захищатимуть твій дім від грабіжників, а ось цей плюшевий собачка Шарік, – чоловік показав на пухнасту іграшку, що стояла неподалік, – буде тобі справжнім другом. Головне – вірити, адже сильна віра – це могутня магія.
Хлопчик був би радий взяти і машинки, і солдатиків, але в нього було мало грошей.
– Цей собачка мені дуже подобається і коштує небагато, – промовив хлопчик. – Я візьму його. – Покупець розплатився за іграшку, взяв Шаріка на руки і вийшов з крамниці.
Падав дощ. Маленькі крапельки бились об асфальт. Хлопчик накрив іграшку і пішов вулицею.
Якось цей же покупець “Казкового світу ” забажав, щоб Шарік став справжнім. У хлопчика не було друзів і йому було самотньо. З допомогою великої віри хлопчика плюшевий собачка перетворився на справжнього, щоправда справжнім він був лише поряд з цією дитиною. Так і потоваришували іграшка і хлопчик!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290980
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 05.11.2011
автор: Леся Романюк