Чоловік на роботі...
В квартирі, на третьому поверсі,-тиша,
час,немов,злодій,
і чутно,як за стіною сопе дядько Гріша.
Ти- одинока...
Як же набрид вже той телевізор!
Сльозина -для ока...
В душі замість спокою й злагоди-мізер.
Курорти у липні,
і по суботам вечірки в закритих ВІП-закладах,
маршрути всі звичні,
а ти одинока,немов би долею проклята.
Капелюшок примірки...
Цілунки опівночі...Все чинно і все благородно.
Все добре!Лиш тільки...
Боже,ти ж знаєш:настала давно вже пора дітородна!
На вулиці вереск,
крики дитячі біль заганяють глибоко в груди,
емоції сплеск,
багаті теж плачуть:у тебе дітей ніколи не буде.
Ти плачеш по будням-
чоловік на роботі,і тиша в квартирі самотня,
мертва,аж чути,
як осінь в душі опадає краплями теплого жовтня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290179
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Межа реальності