Розлетілось намисто по полю,
Не знайти. А чи треба шукати...
І не має сильнішого болю,
Невідомість у мріях чекати.
Давно зболені мрії і очі,
Моя стежка далека до тебе.
У вікні лиш холоднії ночі
І зажурено дивиться небо.
Лине пісня сумна,не весела,
Що зворушує серце і душу.
Я була у коханні щаслива,
А тепер все забути це мушу.
Розлетілось намисто у полі,
Його інший хтось буде збирати.
А мені знов нашіптує доля,
Що не прийде... Не звик повертати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)