Не каюсь, не жалію. Вже не каюся...
Хай навіть світ весь осуд огласить.
В моєму серці квіти осипаються.
І дощ осінній тихо моросить.
Туман осів без згоди і запрошення,
Що навіть і несила далі йти.
Усе дарую: сльози, спокій, прощення.
Лиш ті пелюстки з серця прибери...
У них печаль, безмежний трепет спогаду,
І дика туга. Як вони страшні...
Я за той сум кланяюся листОпаду,
За справжню осінь дякую тобі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289823
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2011
автор: Марічка9