розтинають слова навпіл смугляві зірки,
бенкетують перекладачі космічних поетів,
розводячи вогнище поблизу нашої домівки.
тумани валяться з димарів розчавлених тугою,
другою-першою, першою-другою...
останньою секундою, напівправдою,
зрадою опівнічною,
надто дотичною до твоєї відсутності зараз.
зосталось кілька кроків,
кілька елейних поглядів...
зовсім без спогадів, без квітів блакитних
на твоєму плечі.
голос нічий розливається на підлогу плесом,
наче воскресло в мені сторічне видиво...
тонкими лініями тягнеться час вздовж дахів,
переплетені смужки світла зі склом,-
нам обом сняться щоранку космічні поети
й ними померти було б за спокій..
та кілька кроків до відсутності схожі на вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289630
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2011
автор: Biryuza