День пішов натужно, вечір тихо плаче,
Ніч прийде, злодійка, візьме всіх в полон.
А назавтра знову буде день терпляче,
Як і день минулий, відганяти сон.
Весело і сумно. День із днем так схожі,
Дзюркотять струмочком внуків голоси.
А на квітах всілись бархатні вельможі,
Гул джмелів лунає – баритон й баси.
День такий прозорий і, на диво, довгий.
Я шаную світ цей і його люблю.
Хочу до природи – може я не модний –
І держати руку у своїй твою.
Вечір каламутить думи мої сиві,
Знову ніч затягне в темряву і страх.
Сном відійдуть квіти, на безмежній ниві
Сонного дурману свій побачу прах.
Ніч так довго держить душу у полоні,
Надаремне кличу я тебе у сні.
Ти, мій добрий ангел! Дай свої долоні,
Поверни спокійний сон моїй душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289199
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Г. Король