Біла крейда лягає на мокрий асфальт
Ти мене малювала так тонко, так ніжно.
І весняну заграв вже мелюдію альт,
А між нами з тобою ще й досі засніжено.
Я забув про безодню у твоїх очах
І мені не насниться вже твоє волосся.
Та ночами мене переслідує страх
Не згадати про те, що уже не збулося.
Філігранно заплутані мої думки,
Наче хтось їх навмисне вплітав в візерунки.
Я не буду тримати, кохана, лети!
Бо любові не зв'яжеш ти крила чи руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288580
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2011
автор: Mellow Onset