ява десята
ОСІННІЙ СУМ
(Сiра осiння днина. Марiя, зодягнена по-осiнньому,
входить до саду i несподiвано застає там дiвчинку,
рокiв шести, у довгiй бiленькiй сорочечці, босонiж...
Та закрилася рукавом i плаче. В руцi тримає
кiлька зiв'ялих квiток. Марiя присiдає до неї
навпочiпки.)
Марiя
Ти хто?.. Чого так гiрко плачеш?
Чи заблукала у саду?
Не плач - поправим ту бiду,
Все буде добре, от побачиш...
Я стежечку в травi знайду -
Тебе до мами одведу...
Признайся, серденько, чия ти?
Чом ти не хочеш розмовляти?
Не плач, а то й собi заплачу,
Хоч маю не плакси́ву вдачу...
Дiвчинка
У мене матiнки нема,
Немає в мене тата,
Анi сестри, нi брата,
Нi доми, анi хати -
Лиш мачуха сама,
Сердита i лапа́та,
Гряде мене приспати...
Її зачувши хист
I звiддалеку свист,
Сумує падолист
I припадає долi...
Зiв'януло життя -
Я лиш передчуття,
Я тiльки вiдбиття
Цiєї туги й болі...
У рідномому саду
Я квiтiв не знайду,
Бо вже поснули, кволi, --
Кiнчається життя:
Я лиш передчуття,
Покiрне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
Марiя
Гiрких не треба дум,
Ти хто?..
Дiвчинка
Осiннiй Сум
У тумановiй льолi...
Я немовлям була
Як рожа тут цвiла -
А де тепер та рожа?
Чи цi ось пелюстки,
Що липнуть до руки,
Ота царiвна гожа?!
Збувається пора -
Од царського шатра
Вже тiльки ребра голi...
Марнується життя -
Я лиш передчуття,
Печальне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
(I вже то не дiвчинка,
а лише пасмо туману i луна звіддалік)
Твоєї долi... долi...
(Осiння днина гасне.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288438
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.10.2011
автор: Валя Савелюк