Цей дощ,мов неприкаяний приблуда,
Прибився до спітнілого вікна.
Сповзла з чола думок важких полуда
І я зробилась світла,як весна!..
Цей дощ,мов пес,загублений між вулиць,
Його годую з теплої руки
І він свій мокрий ніс до мене тулить,
Грайливо ловить лапами думки,
Що розлетілись хутко на всі боки,
Неначе рій сполоханих джмелів!..
Цей дощ,як ти,чуттєвий і глибокий,
Він розуміє все в мені без слів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288403
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Наталя Данилюк