Вдивляючись…

як  в  дзеркало,  
вдивляюся  у  жаль,
і  штори  срібні  торсає  не  вітер  –
то  ангел  креслить  душі:  
ось  межа,
де  я  і  ти.
він  взяв  її…  і  витер.

і  вже  не  бачу  нас,
а  тільки  я  
вмерзаю  тінню  білою  в  шугý,
і  пальчиком
пишу  твоє  ім'я
не  в  зошиті,  не  в  книзі  –
на  снігу.

і,  прагнучи  зігріти,
я  сама
відталиною  імені  стаю...
о  Господи,
у  світі,  де  зима,
храни  любов  мою…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288045
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: olya lakhotsky