Задощило чомусь... задощило...
Надворі прохолодно, й у серці.
Смутком душу мою оповило,
І залишилось десь там на денці.
Наталка Мазур
Закружляли легкі водевілі,
ще невинні, неначе, як флірт.
Поруділі, уже поруділі,
Опадають і змінюють світ.
Ні тепла, ні надії немає,
Тихо падає листя до ніг.
Холодає, уже холодає,
І комфортним стає мій барліг.
Ненадовго і якось нещиро,
Сонця промінь заглянув у скло.
Задощило, уже задощило,
Тож зігріти воно не змогло.
16.10.11р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287612
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2011
автор: Олексій Тичко