Фікус
У мене пальці пахнуть мертвою геранню
А з-під нігтів повиростали зів’ялі листочки
Які тягнуться до самотнього фікуса
Та він не тягнеться у відповідь
Сумно дивиться у вікно на хмари
І мріє стати лелекою чи жабою
Що помандрує вслід за птахами у вирій
Жаба більш на нього схожа… така ж зелена
Фікус свариться з хмарами бо вони зважають йому
Спостерігати за птахами котрі не повертаюся більше назад
А якщо і повернуться то його вже не буде
Він вчинить самогубство на очах у герані
Яка мовчатиме зрадницько-по-змовницьки
За те що фікус у мріях не бере її з собою у вирій
Залишає вмирати наодинці і повільно
А вона все ж не вмирає а чекає його повернення
Лелеки пролетіли над будинком і зникли
Фікус так і залишився на віконні непоміченим
Лише мої пальці що пахнуть геранню
Поливатимуть його кожну потрібну мить
Бо вони чули про роздуми щодо самогубства
Тому своїми листочками тягнуться до нього
А ще… тепер на фікусі сидить маленька іграшкова жабка…
… така ж зелена і приємна на дотик… як і він…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287604
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 21.10.2011
автор: Троянда Пустелі