Ти злітаєш першим словом з
вуст,
Що були піввічності німі
Й не могли сказати хоч
комусь,
Що вони у всесвіті самі...
Як хотілось їм розповісти
Про липневий папороті цвіт,
Про безмежні зоряні світи
І до них омріяний політ.
Як кортіло безліч таємниць
Розкривати під жовтневий
блюз,
Саме тих торкнутися зіниць
Й шепотіти: Я тебе люблю...
Знемагати від чуттєвих спраг
І збирати ніжності росу,
Не тремтіти мовчки від зневаг,
А хоч раз сказати правду
всю.
Перше слово після двох життів
Мовчазних і після прірви тиш.
І хотів ти або не хотів,
З вуст моїх злітає слово "Ти".
Осінь, 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2011
автор: Melitop_olka