Двічі за ніч ти приходив до мене з обличчям Януса
Роздивлявся мої нутрощі і відлякував світло
Наливав у очі отруту з бездонного глечика правди
І дивився чи опаную я її так швидко як ти
Двічі за ніч я згадувала твоє справжнє обличчя з-поміж двох
І не розуміла різниці між твоїми очима та нічним видивом
Від отрути пересихали сльозогони і випадали вії
Але мої сновиди замазували рани на них медом і оловом
Двічі за ніч я народжувалася в своїх мертвих думках
Споглядала сни крізь мікроскоп і в руках з мензуркою
Все намагалася відділити гарні новини від поганих
Але вони нероздільні як твої обличчя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287313
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 19.10.2011
автор: Троянда Пустелі