інколи у моїй кімнаті стає дуже холодно
і кістки хрустять мов крихкі рівненські сірники
і руки стають такого кольору як перестиглі помаранчі
тоді я огортаю себе теплим одягом і повітрям
щоби частково вгамувати цей неприємний мені дискомфорт
саме у ці рідкісні моменти пригадується
як я любив навмисно хворіти тими пізніми осінніми ранками
щоб ти приходила виліковувати мене від усіх на світі хвороб
дивно правда?
ось так навмисно віддаватись усім цим злоякісним вірусам і бактеріям
і лиш тобі одній ніби й нічого важливішого у той момент не існувало
тими безкінечними днями ти була дуже ніжною і не хотіла
залишати мене надто довго на одинці бо думала що засну без тебе
а ми так не звикли
я лежав під розжареною ковдрою і був мов беззахисна дитина
ти приносила мені різні чаї мед чисту одіж і терпкі поцілунки
коли ми лежали сплівшись у клубок ти казала що краще хворіти разом
бо тоді ми будемо піклуватися одне про одного
будемо разом готувати сніданки на кухні
ходити при найбільшій необхідності в найближчий магазин чи аптеку
будемо впускати у наші тіла запахи жасмину і спільних обіймів
будемо робити одне одному несподівані але дуже приємні речі
дівчинко моя як же я сильно тебе люблю
незграбно промовляв притуляючись ніжно губами до очей
а ти хотіла відчувати на доторк вібрацію мого серця своїми губами
цілувати у серце мов шукати тепла і довіри щоб
у нас була спільна приємність перебувати у цьому важкому стані
переборюючи тим самим дані нам труднощі і перепони
приємно хворіти разом бо разом набагато легше
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287203
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2011
автор: Роман Штігер