Поговори зі мною, друже!
Ввостаннє пару слів скажи.
Спитаєш, чи сумую? – Дуже!
Благаю, тільки говори!
Пробач мене за всі образи,
За крик душі у тишині.
За те, як плакати одразу
Від кривди хочеться мені.
Послухай серця дорогого,
Зітри з очей легку сльозу.
А як замало смутку мого,
Скажи! І більше не прийду.
Згублю слова, якщо бажаєш,
Залишу погляд кам’яний,
Лише одного ти не знаєш:
Що біль у серці ще живий.
Мене для тебе вже немає…
Давно в пітьмі вогонь погас.
Та серце досі ще благає:
Поговори, як знайдеш час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287146
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2011
автор: _Lills_