Нестерпний світ, думки вирують,
І ми завжди кудись спішим.
На вчинки ближні провокують,
А ти не спиниш їх нічим.
Життя одне, та й те не ціним .
Життя немов той перший сніг:
Собою світ земний потішить
Та й гине враз від тисяч ніг.
А що залишиш після себе?!
В очах твоїх кришталь роси,
(Стареньке фото), обрій неба,
Ледь блиск від русої коси.
Тебе не стане… згаснуть очі,
Не глянуть більш за обрій вдаль,
Нікому не потрібне фото,
На ньому блиск коси, кришталь…
Палати полум’я почало,
Мов бавиться вогнем іскра.
Тебе не стало, вже не стало!
Лиш тільки фото догора.
Вогонь погас, клубочок диму,
І купка попелу лежить…
Тепер дай відповідь єдину:
Що хочеш світу залишить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287145
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2011
автор: _Lills_