Осінній дощ на листі розмиває
Не висохлі іще чорнила мрій,
І місяць жовті сни свої ховає
У хмар гіркотних загустілий рій.
Старезна ніч, самотня і похмура,
В плащі сирому по землі бреде,
І між людьми будує грізні мури,
Сама-бо не утішиться ніде…
Замерзлі квіти спогадів і втрати
Жбурляє в душі кам`яна пора.
І біль в долоні плеще так завзято…
Кричить: «Твоя скінчилась гра!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286623
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2011
автор: Лілія Ніколаєнко