Я промовчу. Немає слів.
Нехай. Умію я прощати.
Кожен з вас давно хотів
забути все і не сказати.
Я не заплачу. Сльози обміліли
і світ не вартий цей дощу.
Погляд в натовп онімілий
не забуду. Але все прощу.
Я почекаю і нехай немало,
краще пізно, ніж ніколи взагалі.
Забули все, чого не знали,
розминулись в морі кораблі.
Я віритиму у життя до болю
і сонце не обпалить крила.
Усі цінують тільки волю,
а ламають ті, у кого сила.
Я промовчу. Слова забуті.
Заховані під вирієм подій.
Усі вільні, але всі закуті
ланцюгами невипрааданих мрій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286366
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2011
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)