Відлітають у вирій невблаганно літа,
Кожен день наближає до краю.
Моя осінь життя - це пора золота,
Я зими поки-що не чекаю.
Схаменіться літа, припиніть свій політ,
Дайте трохи ще сонця і ласки.
Бо не знаю ще скільки відміряно літ,
Кожен день із життя я робитиму казку.
Нехай осінь моя ще обніме крилом,
А у літку зозуля накує літ багато.
Посивіли давно мої скроні й чоло,
Я приймаю життя, кожен день, наче свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Віталій Назарук