Заблаговістилося!
Слава прокотилася
Силою зарвійною
Понад Україною.
Нам судилось вижити
У сорочці вишитій.
Вічне жито сіяти
І про щастя мріяти.
У коханні ніжитись
І дитятком тішитись.
Нам добра бажалося,
А воно не склалося!
Ми були розчавлені,
Під ярмо поставлені.
Вік служилии "братові",
Як підручний катові.
Ручкані з ганьбою,
Зраджені собою.
Нам таки навіялось,
Та не те, що мріялось...
Лякані сибірами -
В справедливість вірили!
Мічені ґулаґами -
Зеківськими благами.
Соловками-зонами,
Вовчими законами.
Супом-баландою,
Лихом та бідою.
Перевиті тугою,
Страхані наругою.
Працею замучені,
З нуждою заручені.
Долею обдурені
Ті, що розкуркулені.
Владою зацьковані -
Сколективізовані.
Там, під магаданами
Біломорканалами,
Тундрами, уралами
Масово вмирали ми.
Гнані і принижені,
Під "нульовку" стрижені,
Гноблені, ґвалтовані,
Ґратами гартовані.
Страчені - повішені,
Кулею потішені,
Голодом заморені -
Духом невпокорені!
Смертю закатовані -
Реабілітовані...
Баченим-небачено
Українства втрачено!
Чи ж над краєм-прірвою
В себе ми повіримо?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285850
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.10.2011
автор: Дощ