Кіт
мовчить.
не муркоче
і не нявчить.
дивиться пильно
в очі –
щось насправді
важливе
сказати хоче…
каже –
але ж я
не бачу
телепатичних
отих
символів
і понять
котячих…
тільки з нами,
людьми,
як із кошенятами
не прозрі́лими,
коти
розмовляють
звуками
і голосами,
інто-нація-ми…
а
із собі
рівними,
видимими
і невидимими,
коти
внутрішнім
зором –
бачать!
не муркочуть
і не нявчать:
колись,
може, й нас
навчать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285752
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2011
автор: Валя Савелюк