***

на  мені  сотні  тисяч  рубців  що  розпечені  сіллю
і  мій  заклик  не  сип  мені  солі...  уже  "не  канає"
ще  півсотні  із  них  уживаються  з  червами  й  гниллю
та  з  відкритих  повік  це  не  видно  аби  хто  спитає
крізь  поранене  небо  вичікують  сірі  примари
їм  занадто  вульгарно  дивитися  людям  у  очі
я  тремтячим  листком  загорнулась  йому  ж  бо  до  пари
але  він  обігріти  мене  все  ж  так  само  не  хоче
млявий  дощ  повишкрябує  букви  на  лисім  віконні
що  втрачало  цнотливість  у  всякій  ганебній  постелі
я  ж  забула  зашторити  тюлі  що  вже  напівсонні
а  рубцями  покриті  повіки  вдивляються  в  стелю

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285309
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Троянда Пустелі